Працівник Дрогобицької солеварні закидає дрова у піч. Суспільне Львів
За його словами, у виробництві спочатку закачують ропуРопа — це природний або штучно отриманий розчин солі у воді, тобто соляний розсіл., яка має високу концентрацію солі — у літрі ропи близько 300 грамів. Під час випарювання вода перетворюється на пару, а сіль поступово осідає на дно у вигляді кристалів. Далі їх збирають і відправляють у мішки, після чого обробляють у центрифузі для видалення води та передають на сушку. Увесь процес триває до 12 годин.
"Я прийшла сюди 28 липня 1966 року. Прийшла на роботу, подивитись, чи є місце. Дали мені халат, і я працюю до сьогоднішнього дня. Спочатку я робила вручну, тому що автомати запустили в 63-му році, і не було спеціалістів. Сіль везли вагонкою і фасували. Давали спочатку сигнал, дзвінок, і везла вагонка сіль. План був великий: найменше 800 тонн, а так 900 і навіть до тисячі було. Був прекрасний сад: на початку був садівник, він працював, восени збирали яблука, груші, продавали і давали робочим", — згадує працівниця солеварні Степанія Нащочич.
Упаковки дрогобицької солі. Суспільне Львів
За її словами, шахта розташована між церквами Святого Юра і Воздвиження Чесного Хреста. Степанія Нащочич додала, що головне, аби завод працював, а цехи функціонували і надалі.
