Ця відмінність може здатися дивною, але є дуже просте пояснення.
У США більше доступу до океану, ніж у Росії / фото – ua.depositphotos.com
Хоча приводнення і не виглядає так ефектно, як запуск ракети, воно є не менш важливою частиною американської космічної програми. Однак російські кораблі ще з часів радянської космічної програми проектувалися для посадки на відкритих просторах.
У BGR пояснили, чому американські космічні апарати здійснюють приводнення, а російські – приземляються на землю. Ця відмінність може здатися дивною або викликаною впертим бажанням робити все по-іншому в епоху Холодної війни, але цьому є дуже просте пояснення.
Зазначається, що у США більше доступу до океану, ніж у Росії. Це одна з головних причин, чому NASA запускає свої ракети на узбережжі або поруч з ним і приземляє їх за допомогою приводнення.
У виданні нагадали, що з 1961 року американські космічні апарати повертаються на Землю, використовуючи парашути для уповільнення спуску та океан для амортизації удару. Після цього NASA спільно зі збройними силами США витягують космічний корабель та його екіпаж з води і доставляють на берег.
У виданні зазначили, що лише в 1976 році радянська місія завершилася приводненням. Тоді пілотований космічний корабель “Союз-23” здійснив аварійну посадку на воду. Більше того, тоді двоє членів екіпажу провели близько дев’яти годин, застрягши в частково замерзлому озері.
У Росії на понад 10 000 кілометрів більше берегової лінії, ніж у США, але більшу частину цієї території займає Північний Льодовитий океан. У виданні підкреслили, що порятунок космічного корабля та його екіпажу звідти був би надто небезпечним.
У США є доступ до Атлантичного та Тихого океанів, а також широка військово-морська присутність у міжнародних водах. Однак у Росії є величезні площі відкритої, малонаселеної території. Саме тому її ракети в основному запускаються з космодрому Байконур, розташованого в Казахстані.
